«Художня
робота, яка складається
з покриття поверхні живописним
матеріалом,
шар за шаром
викликає
зворотній рух – зняття
негативних нашарувань з
душі».
Домінік Сенс
Мистецтво
– водночас і творення, і пізнання світу,
і спілкування. Воно звернене до почуттів людини і
впливає на неї з великою силою, виховуючи через любов до прекрасного, моральні
якості. Ми слухаємо музику, читаємо, відвідуємо музеї, дивимось кінофільми і
театральні вистави – і наше життя наповнюється красою, набуває нового змісту.
Ми дивимось на художнє
полотно. У душі народжується захоплення красою образу, умінням художника
передати їх життєву силу. І, раптом ми починаємо усвідомлювати, що картина
розмовляє з нашим серцем. Ті почуття, думки та емоції, які володіли автором під
час її створення, якимось дивним чином знаходять відгук у нашій душі,
свідомості. Найвища краса людини – її
духовність. Як не дати замулитися кришталевим джерелам дитячої душі?, - даючи
вихід дитячій творчості у мистецтві. Я переконалася у цьому, обравши для роботи методичну тему: «Розвиток творчих здібностей особистості як шлях від
самопізнання до самовдосконалення».
Загострюється
потреба в інноваційному навчанні. Інноваційне навчання – це такий творчий
процес, що будується як творча взаємодія вчителя і учня, котра максимально
спрямована на самостійний пошук учнями нових знань,нових пізнавальних
орієнтирів високого рівня складності, вироблення загальнолюдських норм та
цінностей, оволодіння мистецтвом рефлексії.
Мета інноваційного навчання
– розвивати в учнів можливості творчо освоювати новий досвід. Основою такого
освоєння є цілеспрямоване формування творчого та критичного мислення, досвіду
та інструментарію навчально – пошукової діяльності, пошуку та визначення
власного особистого сенсу й ціннісних відносин.
Серед
різних моделей організаційної діяльності, я вибираю ті,які орієнтують на творчий пошук. Це – ігрове
моделювання, де відбувається перехід
навчальної
діяльності в навчально – творчу, оскільки створені умови сприяють використанню
потенційних можливостей та творчих здібностей учнів. Ігрове моделювання
дозволяє позбутися стереотипів та шаблонів.
Предметом
дослідження стали творчі здібності учнів і можливості їх
розвитку засобами етики і естетики на уроках образотворчого мистецтва і в
позаурочній діяльності.
Суб’єкт
дослідження – учні з прихованими творчими
здібностями.
Гіпотеза:
якщо створити комфортні умови, зорієнтувати учнів на конструктивну творчу діяльність,
збагатити враження, дії і факти реального життя творами мистецтва – це
сприятиме гармонійному розвитку особистості, її самореалізації в
соціокультурному просторі, дозволить удосконалювати природні здібності і
нахили.
Розвиток
особистісних якостей учнів ґрунтується на освітніх компетентностях, однією з
яких є креативність, асоціативно-образне (дивергентне) мислення, виявлення
фантазії, уяви у створенні власних образів у художній практичній діяльності.
Креативність
– це сукупність тих особливостей психіки які забезпечують продуктивні перетворення
в діяльності особистості це здатність дивуватися, відкривати, пізнавати,
висувати нові ідеї, знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, радіти
захоплюватися, це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого
усвідомлення свого досвіду.
У
сучасних психологічних дослідженнях творчості (дослідження Вільямса, Торренса,
Роджерса, Воллаха, Когана та ін..) поширена думка про те, що здатність до
творчості не є виключним явищем, властивим лише одиницям. Причому творчі
можливості виявляються дуже рано, часто в дошкільному віці. З поняттям «творча
обдарованість» тісно пов’язане поняття здібностей. Здібність поняття динамічне,
оскільки задатки перетворюються в здібності лише у розвитку. Причому цей
розвиток здійснюється в процесі практичної чи теоретичної діяльності. Здібності
виявляються в діяльності, в ній створюються та існують. Саме тому дуже важливо
виявити дітей з прихованими художніми здібностями. Найчастіше це діти з високим
рівнем креативності і низьким інтелектуальним рівнем, діти з обмеженими
можливостями, діти із сімей, які потрапили в складну життєву ситуацію тощо.
Структурним компонентом творчого потенціалу дитини є пізнавальні потреби.
Життєва практика і наука підтверджує наявність певних вікових періодів, сензитивних (сприятливих) до вияву творчих здібностей. Досить рано їх
прояви можна спостерігати у музиці і малюванні.
Тож, враховуючи причини,
індивідуально-особистісні особливості кожного учня своє основне завдання я
вбачаю у:
-
виявленні прихованих
творчих здібностей,
-
індивідуальному баченні учнем предметного світу
і довкілля,
-
в експериментуванні і
моделюванні свого неповторного дитячого світу,
-
збагаченні культурного
і духовного рівня учнів через твори мистецтва,
-
створенні психологічних умов на уроці і в
позакласній діяльності для творчої самореалізації кожного учня,
-
у тому, щоб з кожним
учнем працювати, як з обдарованою особистістю,
-
розуміти сутність кожної
творчої дитини,
-
розвитку власного педагогічного
творчого потенціалу шляхом самоосвіти.
Вважливою
формою роботи в розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва
є використання елементів тренінгу. Це особлива форма навчання, під час якої учень
максимально оволодіває розвивальними знаннями, отримує нові навички, переглядає
власні цінності та пріоритети, коригує, удосконалює та розвиває творчі
здібності, якості та властивості своєї особистості, обирає для себе такі
техніки і матеріали, які відповідають саме її ситуації та індивідуальності.
Інтерактивні методики, які ґрунтуються на ідеї
співробітництва, взаємонавчання, сприяють тому, що творчий процес відбувається
за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Серед інших форм навчання саме тренінг дає
можливість засвоїти майже всю отриману
інформацію. Механізм творчого зосередження базується на
навичках, які застосовуються у сфері
художньої діяльності. На кожному етапі уроку використовую певні тренінгові
вправи, психологічні розминки, етюди, а також інтерактивні методики в
залежності від теми уроку, мети, очікуваних результатів. Зокрема:
1.
Вправи на створення невимушеної
творчої робочої атмосфери;
2.
Вступ до теми, вправи на
актуалізацію знань та налаштування на обговорення головних питань уроку;
3.
Обговорення основних питань ;
4.
Відпрацювання вмінь та навичок,
необхідних для вирішення проблеми;
5.
Практична діяльність на застосування
знань та навичок;1.
Зворотній зв’язок, висновки, закріплення
нових технологій та обговорення можливості їх застосування у житті;
2.
Рефлексія.
Важливим
моментом уроку є визначення завдань (або
очікуваних результатів), отримання зворотного зв’язку.
Способів
використання цього механізму дуже багато. Аби якомога більше розвинути творчі можливості, треба знати основи такої
технології, як арт-терапія. Така техніка роботи
стає обов’язковим компонентом уроку (психотерапія творчістю).
Арт-терапія
«вмикає» механізми самозцілення, оновлення і відкриття, є чудовим засобом
піднесення емоційного тонусу, збагачення гами позитивних переживань.
Арт-терапія
– це метод розвитку особистості за допомогою творчості. Мистецтво стає не лише
суспільним проектом, а й індивідуальним
інструментом розвитку учня. Арт-терапія формує оптимістичний погляд на
світ, активну життєву позицію і підводить до розуміння того, що життя – це
безперервний творчий процес. Використання досвіду духовної культури людства
робить арт-терапію ефективним засобом формування творчої позиції людини.
Традиційно арт-терапія пов’язана з різноманітними видами творчості – від
зображувальної діяльності до створення театралізованих дій. Видатними в арт-терапії визнані А. І. Копитін, Т. Д. Зінкевич, Т. М.
Грабенко. Самовираження за допомогою
творчості дає змогу пізнати нові грані, якості своєї особистості, розкрити
внутрішній творчий потенціал і силу. Творчість розвиває інтуїцію, ініціює
творче зростання і має велику цілющу силу – набути досвід спілкування зі світом
власної творчості.
Щоб налагодити процес
творчої діяльності я розпочинаю із розвитку дуже важливих індивідуально-особистісних процесів кожного
учня, таких як:
«Самопізнання»
- інтерес до свого «Я», пізнання себе як суб єкта діяльності й пізнання своїх особистісних та
художніх здібностей за власними малюнками
«Самовизначення»
- самостійний, усвідомлений вибір художніх технік і матеріалів, цілей, завдань
і форм творчої роботи.
«Самореалізація»
- вияв свого творчого потенціалу в завданнях, ситуаціях.
«Спільний
розвиток» - сприйняття себе як джерела для
творчого розвитку інших і їх, - як
джерела свого творчого розвитку.
«Саморегуляція»
- вміння керувати своїми емоціями: розвивати позитивні, позбуватися негативних.
І, нарешті. «саморозвиток», що поєднує всі ці процеси, -
цілеспрямована зміна себе як суб’єкта художньої творчості заради власного
вдосконалення. Моє завдання, як
вчителя – надати школяреві педагогічну допомогу у розвитку цих потреб.
На думку Абрахама
Маслоу, розвиток індивідуальності є природним, багато в чому спонтанним,
процесом, що відбувається під впливом людської потреби в самоактуалізації.
«Чому так мало творчих
особистостей, - запитаєте ви у мене, - і чому процес розвитку індивідуальності
перетворюється у спеціальне педагогічне завдання?».
Тому що процес
творчості є вершиною у «Піраміді потреб» А. Маслоу. Потреба в самоактуалізації
прокинеться тоді, коли будуть задоволені нижчі потреби: фізіологічні. потреби у
безпеці, любові, повазі і самоповазі. (Піраміда потреб А. Маслоу). Адже
творчість – це стан душі.
То ж і розвивати
потребу у креативності варто, дотримуючись етапів розвитку особистості від
самопізнання до самоактуалізації. Головною особливістю, я зрозуміла, має бути
розподіл річного циклу на 4 етапи.
Логіка завдань етапів така:
1. Підготовчий етап - етап
самопізнання, самовизначення, саморегуляції (це крок, шлях і засіб до розуміння природи і
мистецтва, це крок до відкриття себе)
Мета: усвідомлення
творчої проблеми і виникнення стану готовності до творчої дії, визначення відношення
дитини до самої себе (самосприйняття), зняття емоційної напруги,формування
позитивного відношення до оточуючого світу і до себе, аналіз структури творчої
проблеми.
Основним показником творчих здібностей є
швидкість, гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і
сміливість.
На даному етапі відбувається
виявлення цих показників в учнів з особливими потребами, обмеженими
можливостями, дітей з інвалідністю, з різними проявами девіантної поведінки, а
також тих, які потрапили до психотравмувальної ситуації, тобто - у школярів з прихованими здібностями. Робота
на даному етапі відіграє дуже важливе значення, так як введення інклюзивного
навчання в сільських школах набуває масовості, а методи і форми роботи з такими
категоріями дітей зустрічаються рідко.
Керуючись практичним досвідом, я побачила таку закономірність, - малюнок є своєрідним графічним вираженням
внутрішнього світу дитини. У таких дітей дуже велика потреба в творчій
діяльності. Щоб розвивати творчі здібності у даної категорії учнів, потрібно зняти
негативні нашарування вторинні, що розвинулися внаслідок основних: хвороби,
травми тощо. Розвиток позитивної
«Я – концепції», зниження рівня
тривожності та подолання страхів, формування адекватної самооцінки за рахунок
створення ситуації успіху та позитивного відношення до себе і оточення – все це
відбувається через малюнок, глину, пластилін, пісок, тісто, інакше кажучи –
самозцілення через творчість.. Дитячі творчі малюнки несуть подвійне значення:
для себе, як для вчителя, я збираю інформацію про індивідуальні особливості
дитини з метою подальшої диференціації завдань на уроці., з іншого боку – це є
перші творчі прояви самовираження дитини, що само собою корисно з метою
профілактики негативних проявів поведінки.
Пропоную такі теми для
самостійного вирішення, як «Автопортрет», «Улюблений казковий герой», «Малюнок
сім ї», «Три дерева», «Неіснуюча
тварина» та ін..
2. Організаційно
– моделюючий етап - етап спільного розвитку, (створення
умов для самостійної художожньої діяльності, введенням елементів тренінгових вправ, ігор, етюдів, навчання
різноманітних технік малювання).
Мета:
проектування гіпотез, пов’язаних з кінцевим результатом, розвиток конструктивного
мислення, збагачення позитивного досвіду учнів за допомогою творів мистецтва.
Зазначимо, що творцем не народжуються. Творчі
можливості особистості виявляються в схильностях, естетичних ідеалах, емоційних
переживаннях. Сам процес творчості є накопиченням вражень, дій і фактів реального життя, потім – переосмислення життя
і створення нової дійсності. Памятаючи, що, чим більше
я надам можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються
клапани деструктивної поведінки учня. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу
– спрямує свою енергію у зовсім небажаному напрямку. Тому я розумію, яка велика
роль вчителя на організаційно – моделюючому етапі:
- накопичення вражень,
дій і фактів реального життя,
- оволодіння
різноманітними техніками малювання,
- різноманітність
матеріалів ( фарби, олівці, папір, картон, клей, глина, тісто, старі журнали, з
яких можна вирізати потрібні образи, природний матеріал тощо),
- створення творчої
атмосфери (музика, освітлення тощо), - прийняття темпу
(дитина сама має відчути, що процес діяльності закінчено)
- свобода художньої
фантазії.
Техніка спонтанного
малювання найбільш розповсюджена техніка цього етапу творчості. В роботі мають
місце ще такі техніки як монотипія, штампування,тонова відмивка, кольорова
розтяжка, колаж, кляксографія, малювання пальчиками, долоньками, на склі, на
воді, піском тощо. На даному етапі надається перевага колективним формам роботи
(робота в мікрогрупах за інтересами, робота в парах постійного та змінного
складу). При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розвитку творчих
здібностей важливіше значення має сам процес експериментування, ніж сам
конкретний результат. Таким чином вчимося чути себе і розуміти інших.
3.Практично
– діяльнісний етап – етап саморозвитку і
самовдосконалення. На даному етапі ставлю наголос на творчі завдання,
орієнтовані на розвиток творчих здібностей та естетичного смаку, здатність
ризикувати і не боятись приймати нестандартні рішення.
Мета:
діяльність в процесі вирішення творчих завдань, розвиток дивергентного
мислення, творча практична діяльність.
Пошук різноманітних зв’язків, аналогій, паралелей,
усвідомлення взаємозв’язків між видами мистецтв і вмінням застосовувати,
переносити набуті знання і вміння у практичну художню творчу діяльність. На
даному етапі я пропоную учням самостійно робити узагальнення та висновки,
спираючись на їхній досвід. Теми занять: «Щастя», малювання щастя кольором,
вправа «Дихай і думай красиво», «Мій кольоровий світ», «Будинок мого
майбутнього», «Модернізація класу», «Сад бажань», «Музика життя» тощо.
Моя роль тут полягає у
незначній підказці, заохоченні, направленості, створенні ситуації успіху і, -
«відпустити» учня у самостійне творче русло.
4. Узагальнюючий
етап – етап самоствердження, самоактуалізації.
Мета: критична оцінка і
перевірка результатів вирішення проблеми, формування почуття завершення діяльності, почуття
задоволення в досягненні успіху, створення ситуації успіху кожному учню.
Знаю, що розвиток особистості можливий лише за умови
поваги до її особливостей, уваги до її природних здібностей та
створення умов для її самовираження. На даному етапі підводимо підсумки,
де творча робота, - як критерій
самовдосконалення. Відбувається самопрезентація під
назвою: «Вернісаж талантів», де разом з учнями організовуємо виставку творчих
робіт, оформляємо портфоліо
кожного учня. На виставку запрошуємо батьків з метою вироблення пропозицій,
вибору шляху для подальшого самовдосконалення
дитини (художня школа, центр
розвитку дитячої творчості тощо). На протязі року учні беруть участь у творчих конкурсах. Художня творчість тісно пов язана з майбутнім вибором професії у сфері «Людина – художній
образ», на що звертаємо особливу увагу під час профорієнтації учнів старшої
ланки.
В системі проведення
уроків образотворчого мистецтва практикую урок-пошук, урок-гра, урок-семінар,
урок-дослідження, урок-презентація, урок-мандрівка.
При проведенні
традиційного уроку планую введення творчих завдань. Творчий урок практикую на
організаційно – моделюючому етапі.
Порівнюючи тип
уроку стандартного і творчого бачимо слідуючу відмінність:
|
Традиційний урок
|
Творчий урок
|
|
Навантаження на
пам’ять
|
Навантаження на
мислення
|
|
Відтворююча
діяльність
|
Творча діяльність
|
|
Засвоєння знань у
готовому вигляді
|
Процес самостійного
пошуку
|
|
Постановка проблеми
|
Рішення проблеми
|
|
Оцінювання вчителем
|
Самоаналіз учня
|
|
Нагадування вчителем
|
Позитивна установка
|
Отже, проблема розвитку
креативності в образотворчій діяльності
була і залишається актуальною. Працюючи не один рік над даною проблемною темою
я роблю висновок, що творчий рівень мислення вважається найвищим рівнем
складності завдань. Розвиваючи творчі здібності в художній діяльності, учень
запроваджує їх розвиток і в житті. Рівень творчості залежить від ступеня
свободи, самостійності: чим більша свобода вибору, тим краще учень може
реалізувати свій творчий потенціал.
Ефективність розвитку
творчих здібностей учнів значною мірою залежить від ранніх виявів. Підтвердженням
цього є ті учні, які обрали професію, пов’язану зі сферою художньої діяльності.
Саме в цих учнів творчі здібності почали розвивати вже в дошкільному віці.
Мій
начальний кабінет – моя творча світлиця.
Кімната для розвитку
творчих здібностей дітей як творча майстерня, де дитина відчуває
психологічний комфорт невимушеності, де створені
можливості, наявні
різноманітні матеріали, де залишається крок до дитячої творчості. Бо ж як
дитина створить образ, якщо, крім блиску в очах і бажання творити, немає ніяких
знарядь? Отже, матеріальне забезпечення творчого розвитку можливе якраз на базі
творчої майстерні.
Не менш важливим
показником, який підносить дитину на крилах творчості, є внесок кожного учня в
інтер’єр класної кімнати: колективна робота виконана у техніці вітражу на
віконному склі під назвою «Стрітення», на передодні народного святкування
зустрічі весни, «На вітрилах шкільного життя».
Колективна фреска на штукатурці «по-мокрому», яку виконали учні
5 класу і понині вселяє сміливість
наступним їх одноліткам не боятися спробувати себе в ролі художника. Адже, лише
діяльність породжує творчість. Саме такі миттєвості шкільного життя
підкреслюють на підсвідомому рівні дитині про те, що вона є господарем цього
дому. Саме це дає відчуття психологічного комфорту, вселяє впевненість у власні
сили.
Дай дитині простір для
вільної діяльності, звільни від страху помилок, закріпи за нею право на пошук
та власну думку, довіряй їй, веди до цікавого, чарівного і прекрасного, дай
можливість широкого спілкування – і зразу ж відчуєш відповідну віддачу у
дитячій творчості, розкриття душі і щедрого серця. Досягається це в щоденній
праці, щоденних пошуках.
Світ,
в якому живуть діти, - великий, нескінченний, складний і загадковий. З часом
вони його вивчать, приймуть з усіма складнощами і протиріччями, а поки що їм
ближчий і зрозуміліший світ райдужного дитинства, казки, гри, радості, добра і
краси.
Вони
живуть і створюють навколо себе свій мікрокосмос, де їм добре і весело, затишно
і спокійно.
Дитячий світ – світ кольорових фарб
і теплої глини, чистого аркуша паперу, який лише чекає, щоб до нього торкнувся олівець.
Дитячий світ - це нові уміння й навички роботи з фарбою і
пензлями, ножицями і папером, солоним тістом і глиною.
Дитячий світ – це нові відкриття,
знайомство з різними жанрами живопису та життям і творчістю різних художників.
Дитячий світ – це перші кроки на
шляху до себе, до розкриття своїх творчих можливостей.
Малюнок
– це своєрідна графічна
мова. Коли дитина спонтанно щось малює чи
ліпить, її внутрішнє «Я» набуває певної форми, образу.
Дітям
часто важко розібратися у власних почуттях, важко підібрати слова, щоб
розповісти те, що вони відчувають, - їм
краще передати це через малюнок. Вони
малюють, ліплять, конструюють свою мрію, настрій, радість чи сум, знімаючи тим
самим емоційне напруження, пізнають себе, розвивають позитивну «Я»- концепцію,
адаптуються до різних умов соцільного середовища, самовдосконалюються і
самостверджуються, а також розкривають свої творчі здібності.
Їх
завтрашній успіх починається сьогодні, з перших кроків у світі мистецтва:
вільний експеримент з кольорами на мокрому аркуші паперу, створення намиста
унікальності з різнокольорових самоцвітів, малювання пальчиками, долоньками, п
ятками…Для того, щоб розбудити свою приховану обдарованість, не обов’ язково вміти
малювати – достатньо бажання навчитися жити у злагоді з самим собою та іншими
людьми.
Вся робота в комплексі дає бажані
результати. В цьому і цінність людського буття. Творчість, вона не прагне
вершин. Та коли ти цим живеш, коли доля кожного учня небайдужа, коли щось
недороблене не дає спати, - це
переповнює радістю душу, віриш у прекрасне майбутнє. І ти, сповнений сил
і енергії, впевнено ідеш на зустріч сьогоденню, сонцю, небу, землі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий